René Guénon Al-Faqr or Spiritual Poverty Рене Генон Аль-факр или Духовная нищета

The contingent being may be defined as one that is not self-sufficient, not containing in himself the point of his existence; it follows that such a being is nothing by himself and he owns nothing of what goes to make him up. Such is the case of the human being in so far as he is individual, just as it is the case of all manifested1 beings, in whatever state they may be for, however great the difference may be between the degrees of Universal Existence, it is always as nothing in relation to the Principle. These beings, human or others, are therefore, in all that they are, in a state of complete dependence with regard to the Principle “apart from which there is nothing, absolutely nothing that exists”2; it is the consciousness of this dependence which makes what several traditions call “spiritual poverty”. Зависимое существо может быть определено как не являющееся самодостаточным, не содержащее в себе само́м цели собственного существования. Из этого следует, что такое существо есть по своей природе ничто, и оно само по себе не владеет ничем, что̀ могло бы его возвысить. Таков случай человеческого существа, пока оно является индивидом, как и всех иных проявленных1 существ, в каком бы состоянии они ни находились: ибо, как бы велика ни была разница между различными ступенями универсального Бытия, она всегда является ничем по сравнению с Принципом. Эти существа, человеческие или нет, во всём, чем бы они ни были, находятся в состоянии полной зависимости от Принципа, «отдельно от которого нет ничего, абсолютно ничего существующего»2; именно это осознание зависимости несколько традиций называют «духовной нищетой». At the same time, for the being who has acquired this consciousness, it has, as its immediate consequence, detachment with regard to all manifested things, for the being knows from then on that these things, like himself, are nothing, and that they have no importance whatsoever compared with the absolute Reality. This detachment implies essentially and above all, in the case of the human being, indifference with regard to the fruits of action as is taught particularly in the Bhagavad-Gita, and which enables the being to escape from the unending chain of consequence which follows this action; it is “action without desire” (nishkâma karma), while “action with desire” (sakama karma), is action carried out in view of its fruits. В то же время обретшее это осознание существо вследствие этого немедленно отделяется от других проявленных существ, так как оно знает, что все эти существа, как и оно само, являются ничем, и что они не обладают никакой важностью по сравнению с абсолютной Реальностью. Это отделение в своей основе и прежде всего в случае человеческого существа — включает в себя безразличие к плодам действий, как учит, в частности, Бхагавад-Гита, что̀ даёт существу возможность выскользнуть из бесконечной цепи последствий, которую вызывает действие; это «действие без желания» (nishkâma karma), в то время как «действие согласно желанию» (sakama karma) — это действие, осуществлённое с намерением получить его плоды. By this means the being transcends multiplicity; he escapes, according to the expressions used by the Taoist doctrine, from the vicissitudes of the “current of forms”, from the alternation of the states of “life” and of “death”, of “condensation” and “dissipation”,3 passing from the circumference of the “cosmic wheel” to its centre and which is itself termed “the emptiness” (the unmanifested) which unites the spokes and makes them into a wheel (Tao-Te-King, XI). “He who has attained to the greatest possible emptiness”, also said Lao-Tseu, “will be firmly fixed in repose . . . Returning to one’s root (that is, to the Principle, which is both primary origin and final end of all the beings, Alpha and Omega) means entering into the state of repose” (Tao-Te-King, XVI). “Peace in emptiness”, said Lao-Tseu, “is an indefinable state; it is neither taken nor given; one comes to be established in it” (Lie-Tseu. ch. I). This “peace in emptiness” is the “great peace” (as-sakinah) of Islamic esoterism,4 which is at the same time the “divine presence” at the centre of the being, implied by his union with the Principle, which cannot actually be brought about except in this very centre. Таким образом существо превосходит множественность: оно ускользает, согласно выражению даосского учения, от превратностей «потока форм», от изменения состояний «жизни» и «смерти», от «сгущения» и «уплотнения»3, переходя от окружности «космического колеса» к его центру, а само оно называется «пустотой» (непроявленным), которое соединяет спицы и превращают его в колесо (Дао-дэ-цзин, XI). «Тот, кто достиг максимально возможной пустоты», — также сказал Лао-цзы, — «будет надёжно зафиксирован в покое... Возвращение к корням (то есть к Принципу, который является как первоначалом, так и концом всех существ, альфой и омегой) означает вхождение в состояние покоя» (Дао-дэ-цзин, XVI). «Мир в пустоте», — сказал Лао-цзы, — «это неопределяемое состояние: его нельзя ни взять, ни даровать; человек просто основывается в нём» (Ле-цзы, гл. I). Этот «мир в пустоте» является «великим миром» (as-sakinah) исламского эзотеризма4, и в то же самое время он является «божественным присутствием» в центре существа, вытекающим из его союза с Принципом, который можно вызвать только в этом са́мом центре. “All the beings manifest themselves to him who remains in the unmanifested. Being united with the Principle, he is therefore in harmony with all the beings. Being united with the Principle, he knows everything through the general higher causes, and therefore no longer uses his different senses for the sake of particular and detailed knowledge. The true cause of things is invisible and cannot be grasped defined or determined. It can be attained in deep contemplation by him who is re-established in the state of perfect simplicity, and by no one else”. (Lie-Tseu. ch. IV) “Simplicity” meaning the unification of all the being’s powers, is a feature of the return to the “primordial state”; and here is seen the whole difference that separates the transcendent knowledge of the sage from ordinary and “profane” knowledge. This “simplicity” is also what is called elsewhere the state of “childhood” (in Sanskrit balya), to be understood of course in the spiritual sense, and this “childhood” is considered in the Hindu doctrine as an indispensable condition for attaining to true knowledge. «Все существа проявляются для того, кто остаётся в непроявленном. Следовательно, существо, объединённое с Принципом, находится в гармонии со всеми существами. Существо, объединённое с Принципом, знает всё при помощи общих высших причин, и, следовательно, более не пользуется своими чувствами для получения частного и детального знания. Истинная суть вещей невидима и не может быть понята при помощи определений. Она может быть постижима с помощью глубокого созерцания тем, кто восстановил в себе состояние совершенной простоты, и более никем» (Ле-цзы, гл. IV). «Простота» означает объединение всех внутренних сил существа, — это свойство возвращения к «первозданному состоянию»; и здесь видна вся пропасть, разделяющая трансцендентное знание мудреца от обычного и «профанического» знания. Эта «простота» является также тем, что̀ иначе называется состоянием «детства» (на санскрите «балья»), что̀ нужно понимать, конечно же, в духовном смысле, и это «детство» в индуизме рассматривается как обязательное условие получения истинного знания. This recalls the corresponding words in the Gospels; “Whosoever shall not receive the Kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein” (St. Luke, XVIII. 17), “Thou hast hid these things from the wise and prudent and hast revealed them unto babes. (St. Matthew, XI. 25; St. Luke, X. 21) “Simplicity” and “smallness” are here equivalents, in reality, of the “poverty” which is so often mentioned also in the Gospels, and which is generally very much misunderstood: “Blessed are the poor in spirit, for theirs is the Kingdom of Heaven” (St. Matthew, V. 3) Это напоминает соответствующие слова́ в Евангелии: «Кто не примет Царство Божье как дитя, не войдет туда мудростью» (Лк. 18: 17), «Скрыл Ты это от мудрецов и открыл младенцам» (Мф. 11: 25; Лк. 10: 21). «Простота» и «детство» здесь на са́мом деле эквивалентны «нищете», так часто упоминаемой в Евангелии, и обычно понимаемой крайне неверно: «Блаженны нищие духом, ибо их есть Царствие Небесное» (Мф. 5: 3). This “poverty” (in Arabic al faqr) leads, according to Islamic esotericism, to al fanā, that is, to the extinction of the “ego”;5 and, by this “extinction” the “divine station” is reached (al-mâqam al-ilâhī), which is the central point where all the distinctions inherent in the more outward points of view are surpassed and where all the oppositions have disappeared and are resolved in a perfect equilibrium. “In the primordial state, these oppositions did not exist. They all spring from the diversification of the beings (inherent in manifestation and, like it, contingent), and from their contacts caused by the Universal gyration (that is by the rotation of the “cosmic wheel” around its axis). They cease then and there to affect the being that has reduced its distinct ego and its particular movement to almost nothing.” (Choang-Tseu, ch. XIX) This reduction of the “distinct ego”, which finally disappears by being reabsorbed into a single point, is the same thing as al-fanā, and also as the “emptiness” mentioned above; moreover, it is clear, according to the symbolism of the wheel, that the “movement” of a being becomes more reduced the nearer this being is to the centre. “This being no longer comes into conflict with any being because he is established in the infinite, effaced in the indefinite.6 He has arrived and remains at the starting-point of the transformations, which is a neutral point where there are no conflicts. By concentrating his nature, by feeding his vital spirit, by gathering together all his powers, he is united to the principle of all the births. His nature being whole (synthetically fulfilled in the principial unity), his vital spirit being intact, no being can harm him”.7 Эта «нищета» (по-арабски al-faqr), ведёт, в соответствии с исламским эзотеризмом, к al-fanā, то есть к исчезновению «эго»5. И с этим «исчезновением» достигается «волшебное место» (al-mâqam al-ilâhī), являющееся центральной точкой, где все внутренние различия во всех внешних воззрениях оставлены и где все противоположности исчезли, разрешившись в совершенном равновесии. «В первозданном состоянии эти противоречия не существуют. Все они происходят от разнообразия существ (укоренённых в проявлении и, так же, как и оно само, зависимых) и от их взаимодействий, вызванных вселенским круговращением, то есть вращением «космического колеса́» вокруг своей оси́. Они более не влияют на существо, которое свело своё отдельное эго и его движение почти к нулю» (Чжуан-цзы, гл. XIX). Это уничтожение «отдельного эго», которое в итоге исчезает, будучи поглощённым в единую точку, является тем же самым, что и al-fanā, а также вышеупомянутая «пустота». Кроме того, согласно символизму колеса́ по мере приближения к центру «движения» существа становится всё меньше. «Это существо более не конфликтует с другими, потому что оно укоренено в бесконечном, ушло в неопределяемое6. Оно прибыло в начальную точку трансформаций и пребывает в ней. Это нейтральная точка, где конфликтов не существует. Концентрируя свою природу, питая свой жизненный дух, собирая воедино все свои силы, оно объединяется с принципом всех рождений. Его природа является целостной (синтетически завершённой в главном единстве), его дух невредим, ничто не может повредить ему»7. The “simplicity” referred to above corresponds to the unity “without dimensions” of the primordial point, which marks the end of the movement back to the origin. “The man who is absolutely simple sways by his simplicity all beings, so effectively that nothing sets itself against him in the six regions of space, nothing is hostile to him, and fire and water do not injure him”. (Lie-Tseu, ch. II) In fact, he remains at the centre, which the six directions have issued from by radiation, and where, in the movement that takes them back, they come to be neutralized two by two, so that, in this single point their threefold opposition ceases entirely, and nothing that results from them or that is situated in them can reach the being who dwells in immutable unity. Through his not setting himself against anything, nothing can set itself against him, for opposition is necessarily a reciprocal relation, which calls for the presence of two terms, and which is therefore incompatible with principal unity; and hostility which is only a result or an outward manifestation of opposition, cannot exist in connection with a being that is outside and beyond all opposition. Fire and water, which are the type of opposites in the “elemental world”, cannot injure him, for, in actual truth, they no longer even exist for him as opposites, having returned, by balancing and neutralizing each other through reunion of their qualities, which, though apparently opposed to each other, are really complementary, into the indifferentiation of primordial ether. «Простота», упомянутая выше, соответствует объединению «без измерений» первородной точки, обозначающей окончание движения к источнику. «Абсолютно простой человек властвует при помощи своей простоты надо всеми существами так умело, что ничто не восстаёт против него в шести областях мира, ничто не враждебно ему и огонь с водой не причиняют ему вреда» (Ле-цзы, гл. II). Фактически он остаётся в центре, из которого исходят шесть направлений, и там, где их движение возвращает их обратно, они попарно нейтрализуют друг друга, так что в этой единой точке их тройственное противоречие полностью угасает, и ничто происходящее из них или расположенное в них не может достигнуть существа, пребывающего в неподвижном единстве. Поскольку оно не противопоставляет себя ничему, ничто не может противопоставить ему себя, ибо для противопоставления необходимы взаимные отношения, то есть существование двух, что̀ не может быть совместимо с изначальным единством; и враждебность, являющаяся лишь результатом или внешним проявлением противопоставления, не может существовать по отношению к существу, находящемуся за пределами любых противопоставлений. Огонь и вода — типичные противоположности «мира стихий» — не могут причинить ему вреда, ибо на са́мом деле они более не являются для него противоположностями: они вернулись в недифференцированность изначального эфира, сбалансировавшись и нейтрализовав друг друга при помощи воссоединения своих качеств, которые, хотя и очевидно противопоставлены друг другу, на са́мом деле являются комплементарными. This central point, through which there is, for the human being, communication with the higher or “celestial” states, is also the “narrow gate” of the Gospel symbolism and from what has gone before it will be easily understood who are the “rich” who cannot pass beyond it; they are the beings who are attached to multiplicity, and who are therefore incapable of rising from distinctive knowledge to unified knowledge. This attachment, in fact, is the exact opposite of the detachment mentioned above, just as wealth is the opposite of poverty, and it involves the being in the indefinite series of the cycles of manifestation.8 The attachment to multiplicity is also, in a certain sense, the Biblical “temptation”, which, by making the being taste the fruit of the “Tree of Knowledge of Good and Evil”, moves him away from the original central unity and stops him from reaching the “Tree of Life”; and it is just by that, in fact, that the being is subjected to birth and death. The seemingly endless path of multiplicity is depicted exactly by the coils of the serpent winding round the tree that symbolizes the “Axis of the World”; it is the path of “those who are led astray (ad-dâllin), of those who are in “error” in the etymological sense of the word, as opposed to the “straight path” (as-sirât al-mustaqim), in vertical ascension along the axis itself, the path that is spoken of in the first Surat of the Quran.9 Эта главная точка, через которую для человеческого существа осуществляется общение с высшими или «небесными» состояниями, является также и «игольным ушком» в символике Евангелия, и можно легко понять, кем являются «богатые», которые не могут пройти через него: это существа, привязанные к множественности, неспособные перейти от относительного знания к объединённому знанию. Эта привязанность на са́мом деле является точной противоположностью вышеупомянутого отделения, как богатство является противоположностью нищеты, и она вовлекает существо в бесконечный цикл проявления8. Привязанность к множественности также в определённом смысле является библейским «искушением», которое увлекает человека от исходного единого состояния, когда он пробует плод «Древа познания добра и зла», и не даёт ему достигнуть «Древа Жизни»; и именно из-за этого, по сути, существо теперь подвергается циклическим изменениям — то есть рождениям и смертям. Кажущаяся бесконечной тропа множественного существования в точности изображается кольцами змеи́, что̀ обвивается вокруг дерева, символизирующего «Ось Мира»; это тропа «заблудших» (ad-dâllin), тех, кто «ошибается» в этимологическом смысле сло́ва, в противоположность «прямому пути» (as-sirât al-mustaqim), состоящем в вертикальном восхождении по самой оси, по тропе, описанной в первой суре Корана9. “Poverty”, “simplicity” and “childhood”, are no more than one same thing, and the process of being stripped which all these words express10 culminates in an “extinction” which is, in reality, the fullness of the being, just as “inaction” (wou-wei) is the fullness of activity, because it is from it that all the particular activities are derived; “The Principle is always inactive, and yet everything is done by it”. (Tao-Te-Ching, XXXVII) «Нищета», «простота» и «детство» являются не более чем одной и той же вещью. Выражаемый этими словами процесс, в котором существо очищается10, завершается «исчезновением», которое на са́мом деле является полнотой существования, как «недеяние» (у-вэй) является полнотой активности, поскольку из него проистекает всякая активность; «Принцип вечно пребывает в недеянии, и, тем не менее, всё совершается из-за него» (Дао-дэ-цзин, XXXVII). The being who has reached in this way the central point has realized, by this very means, the human state in its entirety; he is the “true man” (chenn-jen) of Taoism, and when, starting from this point to rise to the higher states, he has achieved the perfect fulfillment of his possibilities, he will have become the “Divine Man” (sheun-jen) who is the “Universal Man” (al-insân al-kâmil) of Islamic esotericism. So it can be said that it is those without are the “rich” from the standpoint of manifestation who are really the “poor” with regard to the Principle, and inversely; that is what the following Gospel sentence expresses very clearly, “The last shall be first and the first shall be last” (St. Matthew, XX, 16); and we are compelled to see in this respect, once again, the perfect agreement of all the traditional doctrines, which are no more than the diverse expressions of the one Truth. Существо, которое, следуя этим путём, достигло центральной точки, осуществило тем самым человеческое состояние во всей его полноте: оно является «истинным человеком» (чэнь-жэнь) даосизма. Когда, начиная с этой точки, человек совершает восхождение к высшим состояниям, он достигает полного раскрытия своих возможностей и становится «божественным человеком» (шень-жэнь) — «вселенским человеком» (al-insân al-kâmil) исламского эзотеризма. Так что можно сказать, что именно «богатые» с точки зрения проявления на са́мом деле являются «нищими» по отношению к Принципу, и наоборот. Это очень чётко объясняет следующая цитата из Евангелия: «Последние станут первыми и первые станут последними» (Мф. 20: 16); и мы вновь вынуждены признать совершенное согласие всех традиционных доктрин, которые являются не более чем различными выражениями одной Истины. Footnotes: Примечания: 1 That is, the beings of the different states of Manifestation or Existence or, in other words, of what is represented by “the waters” as a whole, including both the “upper waters” or superhuman states, and the “lower waters” or human and sub-human states. 1 То есть существ, принадлежащих к различным состояниям проявления Бытия, или, другими словами, того, что̀ представляется «водами» в целом, включая как «верхние во́ды» сверхчеловеческих состояний, так и «нижние во́ды» человеческих или дочеловеческих состояний. 2 'Abd Allàh al-Balyani, Risalat al-Ahadiyyah. 2 'Abd Allàh al-Balyani, Risalat al-Ahadiyyah. 3 Aristotle, in the same sense, said “generation” and “corruption”. 3 Аристотель в том же смысле говорил о «порождении» и «порче». 4 See The Symbolism of the Cross, ch. VIII. 4 См. «Символизм креста», гл. VIII. 5 This “extinction” is not without analogy, even as to the literal meaning of the term which is used for it, with the Nirvana of the Hindu doctrine; beyond al-fanā' there is fanā' al-fanā' the extinction of the extinction, which corresponds similarly to Parinirvàna. 5 Это «исчезновение» не обходится без аналогии, даже по буквальному сходству с термином, который используется для него, с доктриной нирваны в индуизме; кроме al-fanā есть ещё fanā al fanā, исчезновение исчезновения, что соответствует паринирване. 6 The first of these two expressions refers to the “personality” and the second to the “individuality”. 6 Первое из этих двух выражений относится к «личности», а второе — к «индивидуальности». 7 Ibid. The last phrase refers again to the conditions of the “primordial state”. This is what the Judaeo-Christian tradition describes as the immortality of man before the “fall”, which immortality is recovered by those who, having returned to the “Centre of the World”, eat of the “Tree of Life”. 7 Там же. Последняя фраза вновь относится к условиям «первозданного состояния». Это то, что иудеохристианская традиция описывает как бессмертие человека до «падения». Это бессмертие восстанавливают те, кто, вернувшись в «центр мира», вкушают плоды «древа жизни». 8 It is the Buddhist Samsara, the indefinite rotation of the “wheel of life” which the being must be freed from in order to attain to Nirvana. 8 Это сансара буддистов, неопределённое вращение «колеса жизни», от которого нужно освободиться, чтобы достичь нирваны. 9 This “straight path” is identical with the Te or “Rectitude” of Lao-Tseu, which is the direction to be followed by a being in order that his existence may be in accordance with the “way” (Tao), or, in other words, in conformity with the Principle. 9 Эта «прямая тропа» соответствует Дэ или «Добродетели» Лао-цзы, которая является путем, по которому следует существо, идущее соответствующим образом по «пути» (дао), или, по-другому, в соответствии с Принципом. 10 It is the “being stripped of metals” in the Masonic symbolism. 10 Это «очищение от металлов» в масонской символике.

ҐЛОСАРІЙ ТРАДИЦІЙНОГО АСТРОЛОҐА

А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | І | Ї | Й | К | Л | М Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я А АЛҐО́ЛЬ (назва походить від араб. الغول, тобто ґуль, злий дух; лат. Caput Algol або Caput Gorgonis). Одна з найвпливовіших нерухомих зірок на небозводі, й найбільш лиховісна з них. β сузір’я Персея. Нині перебуває в 26°26' знака Тельця. Спричинює труднощі. Типовим указанням, пов’язуваним з цією зіркою, є втрата голови́ (буквальна чи метафорична). Знаменитий анґлійський астролоґ XVII-го сторіччя Вільям Ліллі вважав, що орб (зона впли́ву) Алґоля становить 5°. АЛЬДЕБАРА́Н. α сузір’я Тельця; південне або ліве його око (лат. Oculus Tauri). Одна з найвпливовіших нерухомих зірок на небесному склепінні. Її назва походить від араб. الدبران, тобто послідовник, бо вона слідує за зоряним скупченням Плеяд, що̀ знаходиться у то́му ж сузір’ї. Одна з чотирьох королівських зір (три інші це – Реґул, Антарес і Фомальгаут), що̀ вважаються Охоронцями Небес. Охоронець Сходу. Нині розташовується в 10°03' знака Близнят. Колись Альдебаран позначав весняне рівнодення, початок року, тож і в горарній астролоґії інтерпретується відповідно: означає вихідну точку, старт нового циклу. АЛЬЦІО́НА (лат. Alcyone). Одна з найвпливовіших нерухомих зірок на небозводі, нині розташована в 0°38' знака Близнят. η сузір’я Тельця. Найяскравіша зірка зоряного скупчення Плеяд, котре є частиною згаданого сузір’я. Прадавнім оповідям Плеяди відомі як сім плачучих сестер. І Альціона, якщо вона відіграє́ визначальну роль в горарній карті, призводить до відповідних наслідків: справу, позначену її дотиком, наприкінці піджидатимуть досада та розкаяння. Крім цього, Плеяди, як і всі зоряні скупчення, мають властивість ушкоджувати зір. Тож людина, чий сиґніфікатор знайдено у щільному з’єднанні з таким небесним об’єктом, звичайно є або уведеною в оману, або ясність її погляду затьмарена якось інакше. АНТА́РЕС. Назва цієї, воістину могутньої, нерухомої зíрки походить від грецького словосполучення ἀντί Ἄρης, тобто подібний до Ареса (або Марса) чи противник Ареса. Справді, Антарес має недобру та войовничу вдачу. α сузір’я Скорпіона, його «серце» (лат. Cor Scorpionis). Нині знаходиться в 10°01' знака Стрільця. Одна з чотирьох королівських зірок, що̀ вважаються Охоронцями Небес. Від часу, коли, ‒ декілька тисяч років тому, ‒ ця зоря перебувала в 0° західного знака Терезів, тобто в точці осіннього рівнодення, титулується Охоронцем Заходу. Як Альдебаран, антипод Антареса, віддалений від нього, майже рівно, на 180° кола, є зорею, що̀ починає цикли, так Антарес означає їх завершення.

СТИСЛИЙ ОГЛЯД ПРОСТОЇ СПАҐІРИЧНОЇ ТЕХНІКИ

Наведене нижче це простий конспект для створення спаґіричних тинктур та еліксирів, з рукопису «Книга квітки, що̀ цвіте». Я написав це так, щоб це було базисною лінією, не затуманюючою розуміння того, як виготовляти спаґіричні продукти за допомогою найпростіших інструментів. Раніше я по́стив дещо подібне, але багато чого не роз’яснював щодо кроків, маючих відношення до класичного алхімічного чину. Отже, тут про це. Виготовлення спаґіричної тинктури 1. Візьмися за свою рослину, та в день/годину, відповідний/-у до енерґії, котру ти бажаєш поліпшити (планети, елемента чи знака), наріж рослину на дрібні шматки на своїй обробній дошці, почавши етап Мортифікації [лат. mortificatio ‒ умертвіння]. Схід Геліоса у день, що̀ відповідає планеті, є найкращим для астролоґічних сил. Я мав успіхи, заполонюючи астролоґічні сили початком робо́ти, коли знак перебуває в Асценденті, переважно під час елементного періоду, що̀ відповідний до трипліцитету, з котрим пов’язаний знак. Щодо елементних сил, я знайшов, що початок робо́ти під час елементного періоду є благотворним для дієвості. 2. Поклади́ речовину подрібненої рослини (неочищену Сіль) в ступку, та розтовчи її товкачем, продовжуючи Умертвіння рослини. 3. Поклади́ неочищену Сіль до скляної банки (котра виконуватиме функцію нашої алхімічної посудини). Покрий Сіль чистим хлібним спиртом з дюймовою зайвиною. (Дехто значно більш обізнаний, ніж я, казав мені, що ґраппа працює тут краще. Я не зміг дістати ґраппу, щоб випробувати її для себе, та я знаю, що мій спосіб працює. Якщо ти можеш дістати ґраппу, ‒ італійський лікер на виноградній основі, ‒ будь ласка, зроби це та пусти її в хід!) Переконайся, що принаймні половина банки не заповнена нічим, окрім повітря. Щільно закрий банку так, щоби нічого ані потрапило до неї, ані вийшло з неї. 4. Накрий банку чорною тканиною або алюмінієвою фольгою, та лиши її на один тиждень десь поза приміщенням, де її не буде пошкоджено; я гадаю, що піддавати знадіб’я природному нагріванню та охолодженню навколишнього середовища, це важливо для етапу Сублімації [лат. sublimatio ‒ підвищення, піднесення]. Якщо чекатимеш довше, ніж тиждень (місяць), то отримаєш сильнішу тинктуру. 5. Етап Сублімації відбуватиметься в герметично закритій алхімічній посудині. Упродовж тижня, у міру того як знадіб’я нагрівається, тонкий Меркурій постане з грубого Меркурія, ведучи з ним Сульфур, і потім, у міру охолодження, наново поєднається з грубим Меркурієм (алкоголем) в більш очищеній формі. Це буде відбуватися в умовах безперервного циклу, і так ми почали відділяти нерухоме від летючого, Орла від Жаби. 6. Тоді, після того, як тиждень минув, прибери по́крив та відкрий банку. Ти побачиш, що грубий Меркурій потемнішав у кольорі ‒ це є ознакою, що Сульфур рослини був витягнутий у Меркурій. Використовуючи лійку та кавовий фільтр (файні лабораторні фільтри, звісно, кращі, однак кавові фільтри працюють добре та є легкодоступними), злий знадіб’я в посудину, залишивши Сіль на фільтрі. Залишок рідкого Меркурію це твоя Тинктура. 7. Помісти Тинктуру в свою реторту, та, на слабкому вогні, пережени спирт у Приймаючу склянку. Перепоєнай ріди́ни та повтори́ [перегонку] шість разів, аби загалом було Сім. Здійснюй перегонки у відповідний час. Коли Спирт літає, він робиться більш очищеним, а його дієвість посилюється. Виготовлення спаґіричної олії Процес виготовлення олій є таким же, як процес виготовлення тинктур; він [процес] просто використовує високоякісну маслинову олію холодного віджиму замість спирту. Проте, олії потребуватимуть принаймні місяця Сублімації, поки не досягнуть готовності, оскільки маслинова олія не має проникаючої властивості спирту, та потребує більше часу, аби витягнути рослинний Сульфур і Меркурій. Виготовлення спаґіричних еліксирів Процес, що̀ використовується для виготовлення Еліксирів, починається так, як процес створення тинктур. Ми пригадаємо той процес, і додамо нові складові частини унизу під шостим кроком. 1. Візьмися за свою рослину, та в день/годину, відповідний/-у до енерґії, котру ти бажаєш поліпшити (планети, елемента чи знака), наріж рослину на дрібні шматки на своїй обробній дошці, почавши етап Мортифікації. Схід Геліоса у день, що̀ відповідає планеті, є найкращим для астролоґічних сил. Я вважаю за краще заполонювати та поліпшувати астролоґічні сили початком робо́ти, коли знак перебуває в Асценденті, переважно під час елементного періоду, що̀ відповідний до трипліцитету, з котрим пов’язаний знак. Щодо елементних сил, я знайшов, що початок робо́ти під час елементного періоду є благотворним для дієвості. 2. Поклади́ речовину подрібненої рослини (неочищену Сіль) в ступку, та товчи її [речовину] товкачем допоки вона не виглядатиме однорідною, продовжуючи Умертвіння рослини. 3. Поклади́ неочищену Сіль до скляної банки (котра виконуватиме функцію нашої алхімічної посудини). Покрий Сіль чистим хлібним спиртом з дюймовою зайвиною над її верхніми частками. (Дехто значно більш обізнаний, ніж я, казав мені, що ґраппа працює тут краще. Я не зміг дістати ґраппу, щоб випробувати її для себе, та я знаю, що мій спосіб працює. Якщо ти можеш дістати ґраппу, ‒ італійський лікер на виноградній основі, ‒ будь ласка, зроби це та пусти її в хід!) Переконайся, що принаймні половина банки не заповнена нічим, окрім повітря. Щільно закрий банку так, щоби нічого ані потрапило до неї, ані вийшло з неї. 4. Накрий банку алюмінієвою фольгою, та лиши її на один тиждень десь поза приміщенням, де її не буде пошкоджено; я гадаю, що піддавати знадіб’я природному нагріванню та охолодженню навколишнього середовища, це важливо для етапу Сублімації. Якщо чекатимеш довше, ніж тиждень (місяць), то отримаєш сильнішу тинктуру. 5. Етап Сублімації відбуватиметься в герметично закритій алхімічній посудині. Упродовж тижня, у міру того як знадіб’я нагрівається, тонкий Меркурій постане з грубого Меркурія, ведучи з ним Сульфур, і потім, у міру охолодження, наново поєднається з грубим Меркурієм (алкоголем), котрий витягнув Сульфур з речовини́ рослини. Це буде відбуватися в умовах безперервного циклу, і так ми почали відділяти нерухоме від летючого, Орла від Жаби. 6. Тоді, після того, як тиждень минув, прибери по́крив та відкрий банку. Ти побачиш, що грубий Меркурій потемнішав у кольорі ‒ це є ознакою, що Сульфур рослини був витягнутий у Меркурій. Використовуючи лійку та кавовий фільтр (файні лабораторні фільтри, звісно, кращі, однак кавові фільтри працюють добре та є легкодоступними), злий знадіб’я в посудину, залишивши Сіль на фільтрі. Щільно закрий цю тинктуру та постав її неподалік. 7. Візьми ту Сіль і поклади́ її до металевого тиґля. Ми збираємося почати процес Кальцинування, упродовж якого Вогонь впливатиме на Солі, щоб очистити їх настільки, наскільки це можливо. Використовуючи пальник (я раджу поставити металевий тиґель у миску, наповнену піском, щоби надлишок тепла́ розхо́дився безпечно), обпалюй Солі допоки вони не стануть сухими, чорними та обвугленими. Скористайся щипцями, аби підняти тиґель, і заси́п чорні Солі у ступку. Стовчи їх товкачем на дрібний чорний порох, а потім поверни їх у тиґель. Обпалюй Солі знову, розжарюючи їх доти, доки вони не стануть сірувато-білими. Поверни у ступку, та потовчи їх. Повторюй цей процес, допоки в результаті ти не отримаєш Сіль, забарвлену в колір від світло-сірого до білого. Це ‒ освячення Солі Вогнем. Ти виявиш, що Кальцинування значно зменшить кількість Солі, яку ти мав. Доцільно використати другу рослину точно такого ж виду, і також кальцинувати її, аби отримати для робо́ти більший запас Солі. 8. Тепер ми будемо очищувати Солі Водою за допомогою методу, що̀ називається Висмоктування крові. Це ‒ етап Солюції [лат. solutio ‒ розчинення, звільнення] в спаґіричному процесі. Візьми невелику кількість дистильованої води́ (Ти можеш сам дистилювати водопровідну чи джерельну воду, скориставшись своєю ретортою, аби усунути більшість домішок. Чиста дощова вода, зібрана до її контакту з землею, через що вона є і непорочною, і вагітною Солярним Сульфуром, працює найкраще.) та розчини́ в ній Солі. Помішай пару хвилин, а потім, знову взявши лійку та кавовий фільтр, злий сполуку в неглибоку миску. Вся Сіль, котра залишилася на фільтрі, є нерозчинною у воді, й у Спаґірії вона називається Caput mortuum, Мертва голова. Викинь цю воістину мертву речовину. Постав цю миску там, де вона отримає трохи Геліоса, та не турбуйся в інших відношеннях, і нехай рідина випаровується. Щоби прискорити процес, можна застосувати субтильний нагрів. В міру того, як вода випаровується, буде показуватися тіло очищеної Солі. Це ‒ етап Коаґуляції [лат. coagulatio ‒ згущення, тверднення, зсідання], коли вода віддає своє життя на користь Солі. Ця Сіль буде білою, і має бути ще раз потовчена у ступці так, аби вона стала дрібною, якщо вона ще не дрібна. 9. Заключний крок це ‒ етап Кон’юнкції [лат. conjunctio ‒ з’єднання], де вдосконалені й очищені рослинні Сульфур, Меркурій та Сіль перепоєднуються, перероджуються і перевтілюються. Візьми тинктуру, та поволі розчинюй у ній Сіль, допоки вони не стануть одним Тілом. Це ‒ священний момент, що̀ творить священну річ, і він має розглядатися як такий. 10. Еліксир має зберігатися в герметичній скляній ємності, позначеній назвою його рослини-джерела́ та його планетарним/елементним/зодіакальним символом, і має бути належно шанований. З ориґінальним анґлійським текстом можна ознайомитися, перейшовши за посиланням.